Карпишин Богдан
Дмитро і Анеля Карпишини з 13-річним сином Богданом під час німецької окупації жили в селі Коцюбинці на Тернопільщині. В середині 1943-го року німці організували неподалік села трудовий табір, куди зігнали кількадесят євреїв із сусіднього хутору Ліски. Серед ув'язнених опинився знайомий Карпишиних Авраам Фест з дружиною і 17-річним сином Еліяху.
У листопаді 1943-го року, під час «ліквідації» табору, Авраама з дружиною розстріляли, але Еліяху вдалося втекти. Попри небезпеку, Карпишини прихистили підлітка у себе на подвір’ї. Впродовж п’яти місяців вони ховали Еліяху на горищі в свинарнику, годували і дбали про всі його потреби.
Упродовж п’яти місяців Карпишини ховали Еліяху на горищі, годували і дбали про нього.
Після війни Еліяху емігрував до Ізраїлю і загубив зв’язок зі своїми рятівниками. Через півстоліття, в 1992-му році він знову відвідав село, щоб поставити пам'ятник батькам та іншим загиблим євреям. Під час цієї поїздки він зустрівся з Богданом Карпишиним, який у повоєнні роки працював лікарем-терапевтом у райцентрі Гусятин на Тернопільщині.
Через півстоліття Еліяху відвідав село, поставив пам’ятника батькам та іншим загиблим євреям.
7 липня 1996 року ізраїльський Меморіальний комплекс історії Голокосту «Яд Вашем» відзначив Дмитра, Анелю і Богдана Карпишиних почесним званням Праведник народів світу. В 2010 році за участь у порятунку євреїв під час Голокосту Богдана Карпишина указом президента України було нагороджено орденом «За мужність» III ступеню.
В 2018 році Богдан Карпишин у співавторстві з вчителькою Дарією Джумою видав книгу про історію села Коцюбинці і подарував її місцевій бібліотеці.

Написати листа

Кому
Карпишин Богдан
Від кого
Бабин Яр